tomoyemore: (fly)
[personal profile] tomoyemore
5 днів катали на вєлах по південному Тернопіллі і трохи по Буковинським Карпатам. Накатали разом десь до 400 км. З них - пів дня по горам, день по лісовим і польовим стежкам, три дні на спеці +38, день під дощем і день з потужним вітром в лице. За перші три дні скупались в 6 річках і потоках.

Маршрут наступний: Чернівці - Вижниця - перевал Німчич - Протяте каміння - Розтоки (Буковинські водоспади) - Заліщики - Червоногруд - Джуринський водоспад - Язловець - Бучач - Ягільниця - Чортків - Буданів - Теребовля - Микуличин - Тернопіль.

Попередній маршрут включав ще містечка східного Тернопілля, але у зв'язку з черговими змінами планів довелось їх відкласти до кращих часів.



З Чернівців до Вижниці їхали на електричці. Електричка складалась з двох вбитих вагонів, причеплених до товарняка.


В Вижниці залишили в кафешці велобаули, доїхали до с. Вижненка і поповзли на перевал Німчич.








На перевалі чистенько і доглянуто, постарався місцевий ресторанчик. Є бугель, правда, спуск там не довший 400 метрів.
Ну для мєсних горнопляжників норм, напевно. Квадроциклів - в надлишку, на вєлах ми їм значно програвали.


Ось вони, буковинські Карпати




Витягнули вєли наверх і почали спускатись до урочища Протяте Каміння


Урочище нагадує і Чортові скелі, і скелі Довбуша в Бубнищі, і Бескидські каміння - тільки от масштаб більший буде.




Скеля Соколине Око висотою 40 м, і от ця арка нависає прямо над тобою, коли стояти внизу. Відчуття ого-го.




А це зверху з Соколиного Ока








Далі рушили до с. Розтоки, де в долині потоку Смугарів розташовані 7 буковинських водоспадів.
Давненько хотіла на них подивитись. Першою нашою помилкою було те, що заїжджали ми не зі сторони дороги на Вижницю, а зі сторони Протятого. Друга помилка - вєли. Їхали через розкидані будинки села, перекидаючи вєли вручну десь через 15 перелазів. Ну і марно намагаючись спуститись в долину річки, де, згідно маршруту, мала бути дорога.
Спустились нарешті. Дороги там не виявилось. Вєли однозначно краще залишати в якійсь хаті, тому що з ними там не проїхати і не пройти взагалі. Спустились до п'ятого водоспаду - Середній Гук, трьохкаскадний, висота - 10 м.


Залишили вєли біля річки і пішли на пошуки найбільшого шостого водоспаду - Великий Гук, висотою 19 м. Місцеві казали, що коли йдуть дощі, то вигляд у нього значно серйозніший.


А зараз спека, три з 7 водоспадів взагалі пересохли. А от цей водоспад, Ворота, ще й камінням засипали. Ліс рубають, хулє.




З Розток поїхали до Вижниці, де і заночували на березі Черемошу.


На наступний день катнули по нормальній дорозі до Заліщиків. Десь по по дорозі -


Панорами Дністра в Заліщиках медитативно красиві


От там на правому березі і розклались на чергову ночівлю.
Добрі місцеві попередили, що водяться гадюки, так що в хащі краще не йти.




Наступного дня рушили на Червоногруд - неіснуюче місто з багатою історією - подивитись на те, що залишилось від замку-палацу.  


Червоногрудський костел почали будувати ще в XIV ст., мурований - в XVII ст. Зараз він в наступному стані:






А червоногрудський замок-палац навіть в більш плачевному стані, ніж костел. Розвалюється просто на очах.
Удачне місцерозташування футбольного поля.












При спуску до замку з нами по дорозі їхала нємєряна кількість автомобілів.
Нічого собі, подумала я, скільки людей їздить дивитись на Червоногрудський замок. Faith in humanity restored.
І тільки тоді, коли біля замку я не побачила людей взагалі, зрозуміла, що ціль у них якась інша.
На Джуринському водоспаді стало зрозуміло, куди їхали люди. Їх там було штук 300-400.


Хоча водоспад, звісно, вражає. Кайфуєм, сєводня ми с табой кайфуєм: шашлики, мангали, поляни - все, як треба.


Вигляд зверху


А далі через ліс поїхали на Язловець, колись - одне з найстаріших поселень Західного Поділля (с)
Вхід до руїн замку (десь з XV ст.) відкрили спеціально для мене за 10 грн. Руїни руїнами.








А далі ми скинули з вєлів баули і поїхали шукати Русилівські водоспади на правій притоці Стрипи - найбільшому водоспадому струмочку України. Шукати їх потрібно зі сторони с. Русилів, звичайно, але ми якось понадіялись що знайдемо їх і зі сторони Язловця. Місцеві нас спрямували, хоча до кінця не були впевнені чи є там кладка через Стрипу, чи її знесло під час останніх злив. Через довгі блукання по лісовим кам'янистим стежечкам ми виїхали до Стрипи. Кладки не виявилось. Вбрід переходити з вєлами не хотілось. Вечоріло. Тому скупались в Стрипі і повернули назад.




Заночували між Язловцем і Бучачем в лісі. Вечером почалась гроза і дощ. В 9 ранку нарешті вилізли з мокрого намету і поїхали під дощем на Бучач. В Бучачі купили камеру, бо на грунтовках два рази її пробили - навіть заклейки уже не рятували. Бучацька ратуша зі скульптурами Пінзеля і Меретина - в процесі реконструкції.






Руїни Бучацького замку XIV ст. - просто руїни.




Панорама з горбів відкривається симпатична. І місто взагалі симпатичне.


В'їжджаєм в Чортків і повертаєм на Ягільницю.


Замок в Ягільниці навіяв пічяль. Писало, що це один з найкраще збережних замків на півдні Тернопільщині, і що його викупила приватна контора за 950 дол. за умови облаштування для туристів. Звичайно ж, нічого не обладнали - так і стоїть він, руйнується. Всередину не пускає сумний охоронець, а по території можна прогулятись.






Панорама Ягільниці


З Ягільниці повернулись до Чорткова і полазили по місті. Познімати афіші й вивіски - і типове середньовіччя. Дуже гарне місто.


Домініканський костел взагалі вразив


Стара ратуша з флюгером. І бруківочка, бруківочка ммммм






А от Чортківський замок з XVI ст. не порадував. Вхід суворо заборонений.




І чортківські зворушливо милі вулички. І будиночки.






По дорозі з Чорткова на Буданів


Обід, шолє


Замок і костел в Буданові. Костел на даний час відреставрований. А в замку розташована, здається, психіатрична лікарня. На території тьоті в білих халатах дивились на мене якось підозріло й цікавились, що я тут роблю з фотоапаратом.




По дорозі з Буданова на Теребовлю в якому селі трапилась така от ГЕС


А на вигляд не дуже


А перед Теребовлею в с. Семенів натрапили на Підгорянський монастир з XVI ст.








І, власне, Теребовля. Полізли зразу до замку.




Ззовні виглядає дуже симпатично, а всередині - ті ж руїни, порослі травою. Апять пічялька.




Панорама Теребовлі




Петропавлівський костел в Теребовлі


І останньою точкою маршруту перед Тернополем стали Микулинці. Палац графині Потоцької, на території якого зараз реабілітаційний центр




Реабілітаційна скульптура


Замок в Микулинцях, який зустрів мене 4 злими собаками і відповідною табличкою. Не порадував.






Ну і красивий бароковий костел Св. Трійці на прощання




From:
Anonymous
OpenID
Identity URL: 
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

tomoyemore: (Default)
tomoyemore

March 2015

S M T W T F S
1234567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 04:36 am
Powered by Dreamwidth Studios