Jul. 13th, 2014

tomoyemore: (Default)
Здається, "Бог просто устал нас любить... И гильза от пули навылет... И карта, которую нечем покрыть... И остаемся одни в этом мире..." Від новин хочеться битись головою в стіну. А ще не виходити зі стану алкогольного сп'яніння. А ще здохнути. І потім знову здохнути. Це з деструктиву. З конструктиву залишається тільки переводити гроші на батальони й армію. І як ніколи чекати наступну зарплату. І від усвідомлення, що цей конструктив настільки мінімальний, знову хотіти здохнути. І смерті так багато щодня, як ніколи. І зникає отой зазвичай таємничий з дитинства під сімома замками кордон між життям і смертю. 

Ну а поки що відписуюсь за другі травневі. Проїхались на велосипедах південною частиною Миколаївської області, до моря. Вже традиційно через військові блок-пости і військову техніку на дорогах. Маршрут першого дня: Миколаїв-Червоноармійськ-Очаків, біля 80 км. Так що, виїхавши коло 5 ранку, до обіду вже купались у морі. Ночівля на узбережжі в Чорноморці. Другий день у планах була Кінбурнська коса на катері, але якимось дивним чином катер ми провтикали, тому провалялись цілий день на пляжі. Скучно не те слово, але квитки назад на руках, спека під 40, тому заморочуватись особливо зі зміною планів не хотілось. Третій день - Очаків-Парутине-Миколаїв, через національний історико-археологічний заповідник "Ольвія".

І фотозвіт лежить тут )



Page generated Jul. 23rd, 2017 06:42 am
Powered by Dreamwidth Studios