tomoyemore: (rudimentary peni)
 Як тебе не любити, Донецька область? Цього року Донеччина в моїх абсолютних лідерах за кількістю відряджень. А оскільки любов’ю треба ділитися зі світом, починаю серію з невеликої вербально-візуальної компіляції, присвяченої славному місту Маріуполю. На жаль, щоб охопити місто повністю, не вистачило часу (робота всьо-такі на першому місці ги). Тому візуальна сторона обмежиться найзагадковішим і наймістичнішим (як сказав би телеканал СТБ) місцем в Маріуполі - Набережною смерті (пауза для трєпєту), яка тягнеться вздовж МК ‘Азовсталь’ з одного боку та річкою Кальміус з іншого... А почнемо з короткого текстового лікбезу.

Маріуполь займає друге місце в Україні по забрудненості атмосфери (після Кривого Рогу на почесному першому), завдяки таким індустріальним гігантам, як Азовсталь, ММК ім. Ільїча, Азовмаш та інші. У 2009 р. при певному спаді виробництва викид шкідливих речовин в повітря у Маріуполі склав 284 000 тонн.

Металургійний комбінат ‘Азовсталь’ є одним з трьох найбільших металургійних заводів України. Коксохімічне виробництво, доменний, конвертерний, мартенний, електросталеплавильний, рейкоплавочний і кулепрокатний цехи - повний металургійний цикл. Після значного збільшення там частки Ахметова (зараз - 95% акцій), звідти було звільнено 7000 робітників. Ті, що залишилися - отримують біля 4000 грн. на місяць і вкалують десь у 2 рази більше норми (все за словами мєсних). Завод має свій сайт, кстаті - а там нємєрянно доставляють розділи ‘Азовстальцы о родном комбинате’ і ‘ Забота об окружающей среде’ (враховуючи те, що з водостоку комбінату регулярно стається викид нафтопродуктів в річку Кальміус).

Вздовж Азовсталі з одного боку і Кальміусу з іншого тягнеться дорога вулиці Набережної, яка веде з центральної частини міста на лівий берег. Дорогу, за словами місцевих таксистів, збудували на місці німецького кладовища. Відтоді там регулярно стаються аварії зі смертельними наслідками. В результаті дорогу назвали Набережною смерті, і навіть повісили посередині плакат з молитвою. Не могла я відмовитися від задоволення після чергового робочого дня пройтися цієї дорогою і схопити кілька мильних кадрів жанру ‘трагічний індастріал’.

This ain't no technological breakdown, oh no, this is the road to Hell )




tomoyemore: (ya)
УКРІНФОРМ повідомляє:
У Кременчуці невідомий палій ледь не щодня нищить іномарки. Припарковані біля житлових будинків автомобілі, підпалюються невідомим зловмисником. Усі вони згоріли. Мотиви підпалювання іномарок залишаються невідомими (с)

Кундера відповідає:
Если мы отказываемся признать значимость мира, который считает себя значимым, если в этом мире наш смех совсем не находит отклика, нам остается одно: принять этот мир целиком и сделать его предметом своей игры; сделать из него игрушку. Авенариус играет, и игра для него - единственная значимая вещь в мире, лишенном значимости (с)

А я брєду в брєду
Літо видалось саме таким, кундерівським - до нестерпності легким, позбавленим значимості, проте, не позбавленим пафосу. Тому що легко перетворити на гру все те, що прийняв для себе до кінця... те, що перестало бути для тебе важливим.

А наприкінці літа почалась традиційна ломка за горами. І рівно на наступний день після прибуття з сьострами на верховинські полонини в рамках довгоочікуваної відпустки, світ дав мені чергового копняка під зад, дуже жорстко ткнувши носом в те, що справді найважливіше і найзначиміше в житті. А нам і одного дня вистарчило, щоб залізти в хмару, зачеплену за Вухатий камінь, і так протриматись до сніжно-лижної зими.

І якщо не буде чергового копняка під зад, за кілька днів мене чекає невимовна радість від живого Tricky, до якого навіть Грузовікі ідуть просто в нагрузку - доземний уклін Гогольфестові! Буде Музика... Музыка: насос для надувания души. Гипертрофированные души, превращенные в большие шары, возносятся под потолок концертного зала, натыкаясь друг на друга в невероятной давке (с)

you see origin and cease to be (c) tricky )




tomoyemore: (Default)
Відписуюсь нарешті за поїздку в Прип'ять двотижневої давності.
Важко уникнути повторень і подібностей з численними фотозвітами на веб-просторах.
Особливо, зважаючи на кількість постановочних інсталяцій і графіті, які надзвичайно точно відображають дух міcта і Зони відчуження загалом. 

Багато чого не потрапило в кадр. Наприклад, коти, які досі живуть біля сільських будинків і чекають повернення господарів.
Багато чого ми не побачили. Наприклад, завод "Юпітер" - просто не вистарчило часу.   
Багато про що не дізналися. Доводилося вибирати - бігати фотографувати чи слухати екскурсовода. 
Тим не менше, історію відчути вдалося.

І я твердо знаю, що подібні місця треба відвідувати.
Бо саме тоді минуле стає теперішнім.
А це важливо для минулого, хоча б тимчасово, хоча б для іграшок в дитячому садку. 

Багато жутко-трагічних фоток, так що caution! )



tomoyemore: (Default)
Ну от, черговий період життя - псевдодауншифтінг в Запоріжжі - закінчився весняним запаленням легенів, літературною паузою з публіцистикою Хемінгуея, класикою Толстого і Кафки, а також вже звичною черговою переоцінкою життєвих пріоритетів. Хай навіть мінімальна можливість докорінної зміни ситуації в межах країни вартує того, щоб ризикнути і почати. Вкотре почати. Тому я вже майже в Києві, в ранзі панаєхавших, з великою підтримкою однієї особи, без якої мені би й далі никатись по світу.

А Запоріжжя залишиться в пам"яті парадоксально світлими спогадами, незважаючи на увесь треш, що довелось там пізнати. Тому що очевидно не може бути інакше з нашим соціальним центром, дітьми зі шкіл-інтернатів і розподільників, бездомними, включно з нашою співмешканкою Свєткою, з братом Піо, Вєславом і сестрою Марією, заводськими випарами й індустріальними краєвидами по дорозі в інтернат №3, з Анею та Машею, прекрасними джазовими концертами й відсутністю будь-яких інших, з Хортицею і проспектом Леніна, а найголовніше, з вірною бойовою подругою Тетянкою, з якою ми поділили рівно на двох усе пережите в Запоріжжі.

Кому цікаво - там дещо з цього списку в слабкому вербальному й візуальному вираженні )

Ви знаєте, яка тварина починається на букву "и"? "И-ааа-фа!"
Молодша група розподільника. Їх інколи встигають усиновити перед переведенням в інтернат.



tomoyemore: (Default)
Вже третє літо підряд не можу втриматися від спокуси пройтися Боржавським хребтом, яким би лінивим і банальним його не називали. І тоді як три роки тому цілих 2 тижні можна було насолоджуватися краєвидами під час одноденних вилазок, залишаючи намет на Шипоті, минулого року вдалося вибратись тільки на день, цього року гуляли там з сестричкою Тетянкою майже два дні. І мене знову ніяк не полишало бажання почухати його залісені й чорничні схили. Blueberry fields forever...

Там просто гори )




tomoyemore: (fly)

Ну от, повернулися ми з десятиденної велопоїздки з наметом по Криму. Маршрут стандартний, не надто напряжний, але для двох тлумків, які в Криму ніколи толком не були й на вєлах ніколи на серйозні відстані не каталися – якраз те, що треба, щоб раз і назавжди закохатися в цей півострів. Загальний кілометраж маршруту - біля 190 км. З Бахчисараю до Севастополя - грунтовки і непротоптані лісові стежки, з Севастополя до Ялти - асфальт. І постійно - дикі перепади висот. Зважаючи на те, що покатушки відбулись в липні, їхати з 11.00 до 15.00 неможливо через спеку. В цей час відлежувались в морі.   

День перший. Бахчисарай, Чуфут-Кале, Челтер-Коба, Сюренська фортеця.
День другий. Ескі-Кермен.
День третій. Інкерман. Севастополь. Херсонес Таврійський.
День четвертий і п’ятий. Казачья Бухта. Мис Херсонес.
День шостий і сьомий. Балаклава. Інжир.
День восьмий. Ласпинська бухта.
День дев’ятий. Мис Сарич. Форос. Кацивелі. Сімеїз. Алупка.
День десятий. Місхор. Гаспра. Лівадія. Ялта. 

Під катом - великий топонімічний звіт, в т.ч. з місцями ночівлі, цінами й фотками )




tomoyemore: (Default)

Літо на носі, а з зимою толком і не попрощались.
Прощання з присвятою дошці. Ібо цього сезону, спускаючись на лижах по трубі з Варшави на Грабовець, я вперше зрозуміла, що дошка луччє.


Братан фрірайдить на Боржаві
 

tomoyemore: (Default)

З огляду на пневмонію і вільний час, спамлю по всіх знакових поїздках і подіях останнього часу.

ЖЖ – штука корисна в плані інформації. Без ЖЖ ми б явно не дізнались про існування пустелі в Україні. Ну а якщо дізнались, то треба їхати. Нічний поїзд до Херсону, далі маршрутка до с. Великі Копані. Від автобусної зупинки перейшли через все село до залізничної станції. На станції прибилась до нас розумна собачка, яка і супроводжувала нас увесь похід, аж до посадки в дизель. Вже втрьох знайшли вузеньку стежку між соснами, яка, правда за 10 хв. закінчилась – під ногами був суцільний пісок, а навколо молодий сосновий ліс.

Згідно тутешніх репортів, ми знали, що йти треба 2 км на північ, але орієнтацію на місцевості (в смислі де північ, де схід, а де захід) втратили вже за 15 хв. – географічний кретинізм нє шутка. Натяку на сонце не було, мох теж не зустрічався. Компас взяти не додумались. Пробували йти за собакою. За кілька хвилин переконались, що дороги вона теж не знає. І вже коли остаточно втратили надію знайти вихід, зустріли бабульок-грибниць. Бабульки місцевість знали чудово, тому вже за 20 хв. ми вийшли до пустелі.

Краєвид абсолютно оправдав довгу й нелегку дорогу. Вийшли на найвищу ближню кучугуру і просто втикали на кілометри піску навколо. Коли йшли пустелею, в голові мимоволі виникали феєричні картини наслідку находження на міни, про присутність яких в цьому місці неодноразово згадувалось в інтернеті. Далеко вирішили не йти. Вивалялись в піску разом з собачкою, яка замінила нам верблюда в цій подорожі, помилувались заходом сонця і почимчикували назад на найближчий вечірній дизель до Херсону. п.с. Грибів там в пісочку під соснами неймовірно багато.

Під катом - Олешківські піски, собака і ми )



tomoyemore: (Default)

Перший день квітня видався теплим і сонячним, якраз для трешової фотосесії. Місце (за нього спасибі оргам чергового EN-квесту та моїй команді) – свіжозакинутий двоповерховий стрип-клуб м. Львова «Свята Інквізиція», вул. Зелена 275. Безліч розбитих дзеркал на стінах, цілком пристойні залишки декорацій, напіврозвалена сцена і барна стійка, встелена документацією клубу підлога офісу, нові й використані панчохи танцівниць, нічліжки бомжів – усе в кращих традиціях жанру.

Під катом - меморіальна плита невідомій стриптизерці й решта слідів злочину )


Меморіальна плита невідомому бомжеві

 

tomoyemore: (Default)
Сколівські Бескиди - сходжені-переходжені. Тим не менше, там залишається кілька цікавих місць, куди рідко ступає людська нога (судячи з зарослої вузесенької стежки й відсутності "тут був вася" на каменях). Острів Паски, принаймні так воно назване в журналі "Карпати", знаходиться на одній з вершин хребта Ключ. Маршрут в загальному описаний тут.

Острів Паски особисто для нас став відкриттям цього літа. Бескиди - не Горгани, звісно, але цікавого теж можна багато знайти.
До того ж, це місце, здається, є культовим для якоїсь секти - можливо рунвірівців, можливо ще для когось. Під час ночівлі неподалік в наметі з 2 до 4 ночі чули безпервне дике голосіння в супроводі сопілки.

Під катом ще трохи фоток, з присвятою коханим сестрам )




tomoyemore: (Default)
Національний історико-археологічний заповідник "Кам'яна могила" розташований в Мелітопольському р-ні Запорізької обл. Камінні брили, накидані у формі правильного кола діаметром 200 м посеред степу висотою до 12 м, творять 60 гротів і печер, в яких дослідники знайшли біля 160 табличок з архаїчними письменами і малюнками. Місце використовували як культове святилище в часи або палеоліту, або неоліту.  За однією з версій піктограми могили належать до протошумерської цивілізації. Наскельних написів всередині гротів ми не знайшли, бо їх завбачливо засипають піском, зважаючи на рагулізм мєсного насєлєнія. Музей теж був закритий. Тим не менше, каменюки чудернацьких форм однозначно варті споглядання. Та й місце все ж особливе.

Під катом - цікавезне каміння )




tomoyemore: (Default)
Офісна робота перекриває дихальні шляхи, всі симптоми офісної асфіксії. 
Хочеться вічного – свободи й пір’їнку з крила синьої птахи.

Тоді алкогольну й димозалежність змітає бажання робити щось світле, хороше, потрібне.
Приступ мізантропії чергується з приступом філантропії (падли й сволочі навколо стають милими й добрими створіннями).
Ідея набуває значення і видимих форм, ідея на якийсь період затьмарює приреченість і безвихідність життя.

Ну і пофіг, що після закінчення все повернеться на круги своя.
Ну і пофіг, що результати в глобальному масштабі нульові.
Пташку ж можна спіймати в сильце, розмалювати їй крила синьою фарбою, випустити, і тоді всім буде щастя... Хай навіть мильнобульбашкове щастя...

Під катом - діти зі шматками Львова, замків Львівщини та мильних бульбашків )



Авторство фотографій: Назар Трикоза
Екскурсія по Львову: [info]kotyfasolko


tomoyemore: (Default)
Почали проект у школі-інтернаті с. Верхнє Синєвидне Сколівського р-ну Львівської обл.
Трохи фотографій. А тексту не буде.
Ніби й вісім років пройшло з часу першого візиту до Лаврівської школи-інтернату. 
А враження й роздуми так і не складаються докупи у щось вирозуміле й притомне. 
Тому що це діти, соціальні чи реальні сироти, але це - наші діти. 

Фотки в хрєновій якості )



tomoyemore: (Default)
Їздили з [livejournal.com profile] efandy автостопом в Рівне. Прекрасний спосіб пересування, різноманітний такий.

За два дні на халяву пообтирали сидіння: а) євробуса типу "дюссельдорф-вінниця", б) іномарки з двома бритими чуваками в) роздовбаного грузовичка г) роздовбаного уазіка д) роздовбаного жигуля е) неідентифікованої легковушки є) фури з невідомим вмістом ж) двох електричок з) кількох маршруток не на халяву.

А ше, автостоп - це чудова нагода переконатися в безкорисливій доброті людства. Хоча вечірнє півгодинне зависання на трасі в с. Тараканові Дубнинського р-ну Рівненської обл. і викликало певний неспокій, після якого ми все-таки скористалися рейсовим транспортом. 

Назва міста Рівне цілком відображає його загальну атмосферу й настрій мешканців. Затишно, спокійно, розмірено. Декілька забетонованих савєтскіх танчиків, гатічєскій закинутий цвинтар з іржавими, погнутими й вирваними з м"ясом хрестами в центрі міста, пивбар "шахта" з жигулівським нефільтрованим, краєзнавчий музей. В музеї закохалася в діораму з базальтовим кар"єром Костопільського р-ну, куди ми й поїхали наступного дня. До речі, як повів нам водій грузовичка, каменями з цього кар"єру встелена красная площадь в сталіце русской імпєрії путінской дінастії. 

Кар"єр виявився прозаїчнішим, ніж на діорамі, може тому шо накрапав дощик, в дупу дзьмув пранзіцєльний вєцєр (с), а під ногами утворювалася болотна маса. Але це аж ніяк не завадило насолодитися красою базальтових стовпів поміж споживанням крекеру з сиром.

Про все решту і в деталях:

текстово - в товариша efandy,

візуально - на фотах тут під катом )

tomoyemore: (Default)
Поміж двома поїздками на Буковель різдвяні свята пройшли в Запоріжжі. Соціально-реабілітаційний центр для дітей з вадами розвитку, школа-інтернат, притулок для неповнолітніх і звичайна школа. Вкотре переконуюсь, що різниці по регіонах України між дітьми зі шкіл-інтернатів немає. З першого класу – алкоголь і куріво, з п’ятого – токсикоманія, з сьомого в дівчат – проституція, а в хлопців – кримінал і наркоманія... Плюс жодного майбутнього... 

Найбільше нервують спроби наших тіпа політиків покращити демографічний стан в державі шляхом підняття одноразової допомоги при народженні дитини. Вже давно звиклося, що рішення в країні приймаються через жопу. Але продовжує добивати думка, що невдовзі наші розподільники й інтернати поповняться новими дітьми, яких нарко-алко-„батьки” народжуватимуть виключно заради цих грошей. 

Трохи дітей, Різдва й нічного дніпрогесу )


 
tomoyemore: (Default)
Жовква. Резиденція польського короля Яна ІІІ Собеського (XVII ст.), державний історико-архітектурний заповідник з 55 пам"ятками архітектури (в т.ч. світового рівня), перша категорія цінності реєстру історичних міст України, претендент на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

...вікна, труби, стіни, мури, шприци, гламур і т.д... )



Profile

tomoyemore: (Default)
tomoyemore

March 2015

S M T W T F S
1234567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 04:29 am
Powered by Dreamwidth Studios