tomoyemore: (Default)
Трохи з поїздок в ДНР. Переселенців залишу на потім.


Як завжди, щоб не забути ) 

Будівля дитячої поліклініки після обстрілів

tomoyemore: (fly)
5 днів катали на вєлах по південному Тернопіллі і трохи по Буковинським Карпатам. Накатали разом десь до 400 км. З них - пів дня по горам, день по лісовим і польовим стежкам, три дні на спеці +38, день під дощем і день з потужним вітром в лице. За перші три дні скупались в 6 річках і потоках.

Маршрут наступний: Чернівці - Вижниця - перевал Німчич - Протяте каміння - Розтоки (Буковинські водоспади) - Заліщики - Червоногруд - Джуринський водоспад - Язловець - Бучач - Ягільниця - Чортків - Буданів - Теребовля - Микуличин - Тернопіль.

Попередній маршрут включав ще містечка східного Тернопілля, але у зв'язку з черговими змінами планів довелось їх відкласти до кращих часів.

Все остальное под катом )

tomoyemore: (ya)
Нарешті почався довгоочікуваний період вєловилазок на вихідні та відряджень по східних областях в будні. Нарешті можна вилізти з-за компа і переконатись, що світ поза двійковим кодуванням таки існує. І цей світ інколи підносить неочікувано приємні сюрпризи.

Взяти до прикладу поїзд "Київ-Кривий Ріг". Погодьтеся, що від традиційних співрозмовників у ньому не можна очікувати нічого більшого , ніж пропозицій "випіть ггг півка ггг" і прєдложєній вищого пілотажу в стілє "а давай-ка я тєбє по рукє пагадаю ілі по глазам, любовь тєбя ждьот в поєздє" - хєроманти хрєнові. Тим не менше, тиждень тому саме в такому поїзді я отримала чотиригодинну розмову з юристом про Джармуша, Кітано, Тарковского й іже с німі.

Проте, світ може й дуже жостко тебе опустити, особливо на подібній хвилі закоханості в людство. Що і сталось зі мною буквально вчора.

Електричка "Маріуполь-Ясинувата". 3,5 год. в дорозі з чудесними краєвидами териконів і запустілих сіл Донецької обл. за вікном. Перед тобою - вимучені життям люди, душевні до неможливості. Я хоч і періодично за сепарацію - Донеччини і Луганщини так точно, але бачили б ви, як в день після оголошення результатів останніх виборів президента, у цій обдертій електричці такі ж обдерті люди з гарящімі глазамі розпивали дешеве шампанське з горла всім вагоном!!!

Але повернемось до подій вчорашнього дня. Шкандибаючи, підсідає в електричці до мене навпроти дєдушка, років етак 70-80, обдертий, потертий, з запахом місячної немитості. Сором"язливо кладе біля себе такий же потертий, обдертий, зі ще серйознішим запахом рюзкачок. Не бомж, просто вєтхій дєдушка з села. Яко істінний любітєль периферії та гордий альтруїст, я залишаюся сидіти на місці й медитативно відключаю нюхові рецептори. Заглиблююсь у книжку, в період Вікторіанської Англії, коли з борделю витягають гіпертротрофовану самку тритона й садять на трон. Вуха розривають свіженько-смачненькі The Dead Weather.

А дєдушці якось не ймьотся. Він явно прагне розмови з молодим поколінням. Панятне діло, я не сноб якийсь псевдоінтелектуальний, щоб проміняти душевне спілкування на музику і чтиво. Тому зав'язується мила розмова. Під час розмови дєдушка постійно нахиляється до мене (слух не той вже), і помаленьку від цих атак запаху мене починає пробивати на нудоту. А дєдушка традиційно скаржиться на жизнь, голодуху, розруху, палітіку, маладьож. Я співчутливо усміхаюсь. Відсуваюсь від дєдушки в передчутті обморочного припадку. Обдумую стратегію відступу. Вирішую перед відступом віддати голодному дєдушці цукерки і пічєнько, які завалялись в рюкзаку.

А в цей момент... Дєдушка підступно кладе свою викручену артритами руку мені на коліно... Нагинається в черговий раз до мене, підтримуючи іншою рукою скручену ревматизмом спину... Сором'язливо усміхається, показуючи підгнивші до ясен зуби. І промовляє...

"Мілая дєвушка, а я вас прівлєкаю, как мужчіна?"

Німа сцена. Завіса.

Але я не розчаровуюсь. Вірю, що мені в поїздах ще трапиться випадковий співрозмовник, з яким можна буде обговорити дилему "трансгуманізм-енвайронменталізм", недоліки й переваги наукового імморталізму, реалістичність обмеження роботехніки законами Азімова, поділитись мріями про телепортацію й життя на надпланеті системи Gliese 667 з двома сонцями. 

tomoyemore: (Default)
Відписуюсь нарешті за поїздку в Прип'ять двотижневої давності.
Важко уникнути повторень і подібностей з численними фотозвітами на веб-просторах.
Особливо, зважаючи на кількість постановочних інсталяцій і графіті, які надзвичайно точно відображають дух міcта і Зони відчуження загалом. 

Багато чого не потрапило в кадр. Наприклад, коти, які досі живуть біля сільських будинків і чекають повернення господарів.
Багато чого ми не побачили. Наприклад, завод "Юпітер" - просто не вистарчило часу.   
Багато про що не дізналися. Доводилося вибирати - бігати фотографувати чи слухати екскурсовода. 
Тим не менше, історію відчути вдалося.

І я твердо знаю, що подібні місця треба відвідувати.
Бо саме тоді минуле стає теперішнім.
А це важливо для минулого, хоча б тимчасово, хоча б для іграшок в дитячому садку. 

Багато жутко-трагічних фоток, так що caution! )



tomoyemore: (Default)
Жовква. Резиденція польського короля Яна ІІІ Собеського (XVII ст.), державний історико-архітектурний заповідник з 55 пам"ятками архітектури (в т.ч. світового рівня), перша категорія цінності реєстру історичних міст України, претендент на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

...вікна, труби, стіни, мури, шприци, гламур і т.д... )



Profile

tomoyemore: (Default)
tomoyemore

March 2015

S M T W T F S
1234567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:39 am
Powered by Dreamwidth Studios