Індія, попіл і сніг

Одного дня я поїду в Індію. І перше, що я там побачу - це будуть літаючі слони.

- Чуваки, - скажу я їм, - покатайте мене, будь-ласка. Я ще ніколи не бачила літаючих слонів. В нас слони живуть тільки в клітках, тому не літають. 

 

Один з них спуститься вниз, підніме мене хоботом на спину і ми полетимо. Поважно, розмірено, не поспішаючи. Ми пролітатимемо над засніженими Гімалаями, священними водами Гангу, Інду й Брахмапутри, оспіваним Тадж-Махалом, пляжами Гоа, плантаціями чаю у штатах Панджабі, Гуджарат і Раджастан.

Попіл і сніг на землі, попіл і сніг в повітрі, попіл і сніг в небі. Я обніматиму слона міцно-міцно і нарешті зрозумію, що вміння літати не залежить від наявності літального апарату. Літати починаєш, коли відмовляють гальма і внутрішня свобода виривається назовні. 

( Там - багато свободи )